«Алея Надії» — це наша обіцянка пам’ятати воїнів, вірити й чекати (фото)

Ранок 1 квітня у Березанці розпочався зворушливо й щемко. А все тому, що спільнота громади зібралася відкрити «Алею Надії», присвячену нашим Героям-Захисникам, які боронячи Україну зникли безвісти або потрапили в полон. Ця урочистість стала символом нашої віри, пам’яті та єдності в підтримці родин мужніх воїнів — оборонців рідної землі, у сподіванні на їхнє найшвидше повернення додому.На заході, організованому Березанським Будинком культури (директорка Наталія Ломейко), були присутні підполковник Микола Близнюк — заступник командира 123-ї бригади територіальної оборони, майор Валентин Бабенко — заступник начальника штабу, представники Березанської селищної ради, рідні та близькі військовослужбовців та активна громадськість.

Ведучі — Тетяна Кравець та Анна Пузирнікова — звернулися до присутніх зі словами вітань, подяки та підтримки. Право підняти Державний Прапор України та Прапор Надії було надано виконуючій обов’язки селищного голови, секретарю селищної ради Ірині Гопайнич та дітям Захисників — Владиславу Прядко й Софії Шляхті. Синьо-жовтий і біло-чорний стяги замайоріли у весняному небі під звуки національного Гімну.

Теплі слова підтримки зболеним від довгих місяців очікування рідним виказала очільниця громади Ірина Гопайнич. А рідні військових — Ганна Свинаренко, мама Олександра Бойченка, Лілія Прядко, дружина Олександра Прядка та Катерина Морозова, сестра Івана Бондарука, поділилися власною тугою та найбільшою мрією життя — аби найдорожчі люди нарешті повернулися до рідних домівок. Почесну місію представити загалу «Алею Надії» було доручено дітям Захисників. І ось покривало — зняте, й на присутніх на урочистості зі світлин глянули очі Олександра Золотарьова, Сергія Пухальського, Григорія Данилова, Андрія Пігія, Петра Новакова, Андрія Федорченка, Олександра Бойченка, Євгена Єзерського, Юрія Новиченка, Олександра Чагайдіна, Михайла Шморгуна, Олександра Кириленка, Олександра Родитенка, Олександра Прядка, Миколи Гайдабаса, Сергія Шляхти, Олександра Гомонюка, Вадима Олейниченка, Дмитра Лелеки, Віталія Прокопишена, Дмитра Яковенка, Олександра Єфименка, Дмитра Тимуша, Андрія Мельника, Івана Бондарука, Максима Юрківа, Сергія Чеха, Сергія Маковецького, Дмитра Вірта, Олександра Круглікова, Анатолія Гетькала, Олега Приступи, Руслана Долгопола, Андрія Захарова, Сергія Смика, Андрія Сураєва, Євгена Мінькова, Андрія Антонюка, Миколи Тимури, Віталія Заставного, Михайла Мігуна, Андрія Стурзі, Сергія Борисова, Олександра Комендантова, Володимира Потриваєва, Олександра Величковського, Володимира Крушеницького, Дениса Шевченка, Віктора Руденка, Олександра Сербенюка, Віталія Кириченка, Олександра Пенка, Аркадія Воскова, В’ячеслава Гричана та Олександра Гатали. Отець Станіслав проказав щирі молитовні слова про надію на повернення наших Героїв-Захисників, адресувавши їх кожному з них. На заході пролунали щемливі рядки віршів Галини Брич у трепетному виконанні Катерини Лозової та пісня «Червона калина» від вокального колективу «Колорит» (керівник Ірина Лозова).Час іде, війна триває, і кількість полонених та зниклих безвісти воїнів невпинно росте. Та ми не втрачаємо надії й віримо, що скоро всі вони обов’язково знайдуться. Чи в лікарні, чи в полоні — байдуже, головне, щоб зображені на портретах Захисники живими повернулися додому й разом з рідними зняли свої світлини. Як спогад про страждання, про біль і страх, які вони подолали разом, бо їхня спільна надія та віра виявилися сильнішими за всі випробування долі.

Автор — Алла ВЛАСЮК.