Від заробітків у Європі до власної ферми: як у Коблівській громаді вирощують равликів

Сьогодні Коблівська громада відома не лише своїми морськими пейзажами, а й унікальними гастрономічними локаціями, які поступово підкорюють серця українських туристів. Історія місцевого фермера з села Українка Олександра Піщаного — це яскравий приклад того, як європейський досвід у поєднанні з українською працьовитістю та підприємливістю допоміг перетворити сміливу ідею на успішну справу.

Шлях до власного бізнесу для Олександра розпочався традиційно: після навчання була строкова служба, а далі — робота майже два роки за кордоном. Працюючи в країнах Європи, він постійно шукав можливості реалізувати себе на Батьківщині. Перші його спроби зайнятися класичним сільським господарством в Україні виявилися складними та збитковими, проте невдачі лише загартували підприємця. Переломний момент стався під час поїздки до Хорватії. Саме там, спостерігаючи за місцевою равликовою фермою, він замислився: чому б не створити подібну локацію в Україні? Адже вишукана екзотика може стати справжньою окрасою гастрономічної карти Коблівської громади. Запуск проєкту під назвою «Равликовий рай» розпочався у 2021 році з експериментів та пошуку власної технології вирощування та приготування равликів, адже в інтернеті практично не було достовірної інформації про це. Наразі господарство переїхало на нову локацію та працює у стабільному форматі, вирощуючи близько однієї тонни равликів за сезон винятково для потреб власного закладу. Процес вирощування равликів — це справжня ювелірна робота. На фермі створили особливі умови, близькі до природних, щоб зберігати маточне поголів’я та стимулювати розмноження равликів. Під час інкубації маточне поголів’я утримують у спеціальних приміщеннях із контрольованими температурою та вологістю. Отриману ікру сортують і розміщують у боксах, де з неї вилуплюється молодняк. Його згодом випускають у спеціальні загони на полі, накриті плівкою та огороджені електропастухами, де встановлені дерев’яні щити — «будиночки». Для равликів засівають «Перко» — гібрид пекінської капусти та ріпаку, а також додають збалансований комбікорм, до складу якого входять, зокрема, пшениця та соєвий шрот. Оскільки тіло равлика на 75–85% складається з води, щовечора на полі вмикають систему зрошення, створюючи мікроклімат, близький до природного. Усі ці роботи на полі може виконувати одна людина завдяки добре продуманій організації процесу. Восени, коли равлики досягають товарного розміру, їх збирають, сортують та готують до продажу чи переробки. Повний цикл вирощування займає близько 6–8 місяців. Перед подачею равлика на стіл він проходить тривалу обробку: дезінфекцію, відварювання, очищення та підготовку напівфабрикату. Зокрема починається процес переробки — цілого равлика відварюють, очищають і знову відварюють отримане філе. Мушлю окремо очищають, проварюють і сушать у духовці. Після цього підготовлені мушлі фарширують і заморожують. Паралельно з молюсковою фермою в Олександра розвивається й туристична локація. На гостей чекає затишне кафе у формі оригінального екологічного купола з навісом. І якщо спочатку місцеві жителі та гості громади сприймали страви з равликів як дивину, то сьогодні сюди приїжджають цілеспрямовано — за новими гастрономічними враженнями. Окрім равликових страв, у меню є й звична домашня кухня, зокрема вареники та напої, що освіжають.Окрім равликів, Олександр Піщаний експериментує з овочівництвом, хоча й доводиться долати труднощі через примхи ринку, як це сталося цьогоріч із кавунами. Втім, підприємець не втрачає оптимізму: 

Зараз, коли країна проходить крізь важкі випробування, такі локальні ініціативи стають осередками життя та надії, доводячи, що українська земля та працьовитість здатні створювати справжні дива.

Авторка — Олена ГОРІНА.