Лікар з Березанки, який почав життя спочатку: історія Артема Жушми

Медична реформа, яка стартувала в Україні у 2018 році в межах кампанії «Лікар для кожної родини», суттєво змінила систему первинної медичної допомоги. Саме тоді в українських громадах з’явилися сімейні лікарі — фахівці, які супроводжують пацієнтів різного віку, займаються профілактикою, діагностикою та лікуванням найпоширеніших захворювань, а також координують подальше обстеження й лікування у вузькопрофільних спеціалістів.

Сімейний лікар сьогодні — це не просто медик, а людина, яка добре знає історію здоров’я своїх пацієнтів, надає консультації, проводить огляди, призначає аналізи, вакцинацію, супроводжує хронічні захворювання та допомагає у невідкладних станах.

У цьому матеріалі «Березань» хоче розповісти про одного з таких медиків — Артема Сергійовича Жушму, сімейного лікаря комунального некомерційного підприємства «Березанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», яке у громаді звично називають «первинкою». Молодий спеціаліст уже четвертий рік працює на благо жителів Березанської громади. Його історія — це не лише шлях у професії, а й розповідь про війну, вимушене переселення та нове життя на Миколаївщині.

Артем Жушма народився у селі Верхньокам’янське Званівської сільської громади Бахмутського району Донецької області в родині медиків. Його батько Сергій Володимирович у різні роки працював військовим санітаром, водієм швидкої допомоги, а нині є екстреним медичним техніком. Мати, Тетяна Сергіївна, — фельдшер вищої категорії, парамедик бригади екстреної медичної допомоги. Бабуся також усе життя пропрацювала фельдшером.

У родині виховували трьох синів — Артема, Андрія та Олексія. Саме завдяки батькам хлопець ще змалку познайомився з медичною справою. У підлітковому віці він не раз їздив разом із мамою на виклики швидкої допомоги. Саме тоді й з’явився інтерес до медицини.

Після закінчення школи Артем вступив до Донецького національного медичного університету в Краматорську на факультет «Лікувальна справа». Ще під час навчання працював у бригаді екстреної медичної допомоги, здобуваючи перший професійний досвід.

У 2019 році, після завершення навчання в університеті, розпочав проходження інтернатури. За направленням працював сімейним лікарем у Бахмуті та Бахмутському районі. Також разом із представниками Червоного Хреста виїжджав до Горлівки та Мар’їнки — населених пунктів, які постраждали внаслідок бойових дій після початку АТО. У 2020-2021 роках працював педіатром у Часовому Яру.

У студентські роки Артем зустрів свою майбутню дружину Софію Будько. Молоді люди створили сім’ю, в них народилася донечка Варвара, якій наприкінці травня виповниться шість років.

Повномасштабне вторгнення родина зустріла у рідному селі на Донеччині. Понад півтора місяця сім’я провела у підвалі. Відсутність можливості отримати допомогу, купити найнеобхідніше чи навіть зняти готівку з картки змусили ухвалити складне рішення — евакуюватися. Найголовнішим при цьому була безпека дитини.

Четвертого квітня 2022 року Артем, Софія та маленька Варвара залишили рідний дім, сподіваючись невдовзі повернутися. Проте війна розпорядилася інакше. У 2025 році рідне село було майже повністю зруйноване — від будинків та господарств залишилися лише руїни… До Березанки родина переїхала не випадково — тут уже проживав брат Артема, Олексій. Спочатку всі мешкали разом, згодом довелося змінити кілька орендованих квартир. До Березанської лікарні Артем Сергійович потрапив випадково. Разом з дружиною він прийшов на прийом до спеціаліста, і під час розмови з’ясувалося, що медичному закладу потрібен лікар. Молодому фахівцю запропонували роботу, й він погодився. Так у його житті розпочався новий професійний етап.

На основному місці роботи Артем Сергійович залишається працівником Бахмутської лікарні, а в Березанці працює за сумісництвом. Колектив «первинки» тепло прийняв нового колегу та допоміг адаптуватися на новому місці.

Дружина лікаря, Софія Олександрівна, за освітою психолог. Певний час вона також працювала в лікарні, надаючи паліативну допомогу тяжкохворим пацієнтам. Нині займається вихованням доньки та домашніми справами.

Сьогодні Артем Жушма має вже 1 716 укладених декларацій з пацієнтами — як дорослими, так і дітьми. Незабаром у медичному закладі планують відкрити кабінет ультразвукової діагностики, де лікар проводитиме УЗД-дослідження для жителів громади.

Пацієнти відзначають його високу професійність, уважність та відповідальне ставлення до роботи. Сам медик переконаний: навчання лікаря ніколи не завершується. За плечима — дев’ять років школи, дев’ять років медичної освіти, інтернатура, численні курси та щоденний досвід роботи з пацієнтами.

А нещодавно родина перебралася в житло, відновлене в межах проєкту за підтримки UNHCR Ukraine — Агентства ООН у справах біженців в Україні, «Карітас Миколаїв УГКЦ» та Caritas Ukraine. В оселі замінили вікна й двері, оновили електромережу, відремонтували стіни, стелю і підлогу, облаштували кімнати меблями та необхідною технікою. Після чотирьох орендованих квартир це житло стало для родини справжнім домом.

Попри всі труднощі, Артем Сергійович продовжує розвиватися у професії та мріє стати кардіологом. Його історія — це приклад того, як навіть після втрати рідного дому можна не втратити головного: бажання допомагати людям, працювати за покликанням і будувати майбутнє. Саме такі молоді, енергійні та віддані своїй справі фахівці сьогодні формують нову українську медицину.

Автор Алла ВЛАСЮК.