Навіки в пам’яті людській: Шаргородський Владислав

ШАРГОРОДСЬКИЙ Владислав Сергійович народився 28 липня 1996 року в Корабельному районі Миколаєва. Доля не надто балувала його своєю прихильністю, бо ріс хлопець в інтернаті. В ньому ж вивчився на маляра-штукатура, затим відслужив у армії. Певний час мешкав у Анатолівці й працював охоронцем на ТІСі. Там же й з майбутньою дружиною Наталією познайомився. Затим перебрався до неї в Березанку, в них народився синок Максимчик. А потім почалася війна…

Владислав пішов до військкомату 25 лютого 2022 року, потрапив до 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Його підрозділ обороняв Миколаїв, а десь за півтора місяця до фатального дня їх відправили на Схід. «Ми їдемо на нуль, — подзвонив він дружині. — Приведи сина на автобусну зупинку — так хочу його обійняти!» Наталія виконала прохання чоловіка. Як же він обіймав свого Максимка, як тулив до себе! Неначе відчував, що востаннє…

27 липня 2023 року українські ЗМІ повідомили, що підрозділи 35-ї окремої бригади морської піхоти разом з 7-м окремим батальйоном «Арей» звільнили Старомайорське. Побратими вибили рашистську нечисть з цього населеного пункту. Тільки матрос Шаргородський Владислав Сергійович про це вже ніколи не дізнається… Він отримав поранення, несумісні з життям, 9 липня по обіді в районі населеного пункту Старомайорське на Донеччині під час бою в результаті артилерійських та мінометних обстрілів…

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…