Навіки в пам’яті людській: Гаврилів Андрій

Гаврилів Андрій Володимирович почав відлік своїх днів у селі Садове Арбузинського району 16 листопада 1995 року. У десятилітньому віці доля послала йому найтяжче для дитини випробовування — не стало мами. Тож Андрій та його старша на два роки сестра Валентина опинилися в школі-інтернаті.

Він став опорою й підтримкою для своєї сестри, був таким і для друзів — завжди відгукувався на прохання про допомогу. Любив спорт — майстерно грав у футбол та баскетбол. А які «сонечка» крутив на турніку, — у глядачів аж очі блищали від захвату!

Після навчання в школі-інтернаті Андрій вступив до ліцею. Закінчивши його, почав шукати своє місце під сонцем. У 2021-му підписав контракт із ЗСУ — потрапив до лав 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. На майбутнє, — після служби, планував започаткувати власну справу…

Шістнадцятого листопада 2022-го воїн відзначив свій останній день народження — 27-річчя. А вже наступного дня не повернувся із бою… Він гідно прожив своє коротке життя, яке мало б бути довгим і щасливим, якби мирний плин його днів, як і тисяч бойових побратимів, не перервала лють рашистської нечисті, що принесла горе, біль та сльози на нашу рідну землю.

Гаврилів Андрій Володимирович прийняв свій останній бій у Новомихайлівці на Донеччині. Упокоївся в землі Березанщини, у Калинівці…

Указом Президента України № 433 від 18.07.2023 солдат Гаврилів Андрій Володимирович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…