Навіки в пам’яті людській: Ратушняк Максим

РАТУШНЯК Максим Сергійович народився 16 липня 1999 року в Андріївці. Крім нього в сім’ї є ще менший син Олександр. Родина переїжджала, тому в садочок та школу хлопець ходив у Дмитрівці й Комісарівці.

Закінчивши 9 класів, він вступив до Миколаївського суднобудівного ліцею, де здобув фах електрозварника. Вже маючи професію, Максим переїхав до Кривого Рогу, там працював на одному з підприємств, аби забезпечити себе матеріально й міцно «стати на ноги».

Коли розпочалася війна, повістка йому надійшла за місцем прописки в Єлизаветівці. Проживаючи в Кривому Розі, він одразу ж пішов до місцевого райвійськкомату, де йому спочатку відмовили у призові. Та вже у березні 2022-го, після владнання всіх нюансів з документами, Максим став частиною ЗСУ в 127-й окремій важкій механізованій Харківській бригаді.

За чотири роки війни він воював на різних напрямках — Донецькому та Харківському, обороняв Бахмут і Торецьк. Виходячи на зв’язок з мамою, завжди заспокоював її, ніколи не кажучи, в яких пекельних місцях перебуває.

Свій останній бій старший сержант, командир відділення мінометного взводу РАТУШНЯК Максим прийняв на Харківщині — поблизу населеного пункту Тернова. Загинув молодий Захисник 29 січня 2026 року. Повернувся на вічний спочинок в Єлизаветівку, де проживає його мама Наталія Георгіївна. А в Харкові на свого судженого вже ніколи не дочекається Тетяна, з якою воїн планував створити сім’ю…

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…