Навіки в пам’яті людській: Лось Віталій

ЛОСЬ Віталій Олександрович народився 20 лютого 1985 року в Новофедорівці. В цьому ж селі ріс, тут же й базову середню освіту здобув. Паралельно переймав батькову науку в будівельній справі, техніці та механізації. Був вправним і за кермом комбайна й трактора, і на будівельних риштуваннях, і в ремонтній майстерні. Мав «золоті» руки й добре серце, — тільки так кажуть про нього земляки.

Віталій без роздумів став на захист рідної держави у 2015-му. Так само вчинив і у 2022-му, аби захистити своє найдорожче — двох синів та доньку. Чотирнадцятого грудня вранці він востаннє говорив з рідними. Поранення в голову, отримане ним в результаті чергового шквального обстрілу убивць із московії, виявилося смертельним…

Старший стрілець Лось Віталій Олександрович, життя якого обірвав мінометний обстріл ворога під Бахмутом, навіки залишиться в Книзі Пам’яті 46-ї аеромобільної бригади.

Героїзм солдата відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) Указом Президента України № 272 від 11.05.2023.

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…