В його віршах — й мовчання променисте: творчий шлях поета Миколи Стахіва

Проходячи вулицями своїх населених пунктів, ми не надто зосереджуємося на людях, які проходять повз. Ми звісно вітаємося, спілкуємося — зі знайомими, ввічливо киваємо — незнайомцям, навіть не підозрюючи, чим наповнений їхній внутрішній світ. А серед них же є люди, які створюють щось особливе, не афішуючи власні захоплення та вміння. І лише познайомившись з ними ближче, розумієш, наскільки вони заслуговують на визнання. Однією з таких творчих особистостей є житель Березанки — Микола Романович Стахів, у творчому доробку якого налічується понад 900 віршів! Його поетичні твори опубліковані у власній збірці «Променисте мовчання», а також увійшли до декількох збірок поетів з міста Південне.

Народився майбутній поет 19 грудня 1961 року на Львівщині, в місті Золочів у родині Романа та Віри Стахів. Подружжя виховувало трьох синів — Михайла, Сергія та Миколу. У 1970 році сім’я переїхала на Березанщину й оселилася в Адамівці.

Вірші Микола почав писати ще сидячи за партою Березанської школи. Свого захоплення не полишив ні коли навчався в Золочівському професійно-технічному училищі на зварювальника, ні коли повернувся до Березанки й був призваний на службу, ні коли після повернення зустрів своє кохання — місцеву дівчину Євгенію, з якою вони створили сім’ю. Навпаки, всі зміни, що відбувалися в його житті, все більше спонукали до творчості. Особливо коли в подружньої пари народились спадкоємці — старший син Артур та молодший — Роман.

Час плинув, сини підростали, як і стоси поетичних творів пана Миколи. Від початку нового тисячоліття він два десятки років працював у місті Південне. Саме в цей період він відвідував літературний гурток у Будинку культури. Там діяли читацькі клуби, на засіданнях яких запрошені поети декламували свої вірші. Якраз у той час твори Миколи Романовича й увійшли до збірок поетів міста Південне.

Початок повномасштабної війни та зміни, які вона дуже швидко принесла з собою, не оминули творчість нашого земляка. З 2022 року він пише виключно українською мовою, його поетичні доробки — це подих натхнення, глибока філософія і водночас ніжна мелодія людського серця. У своїх рядках автор оспівує Божественну Любов, Світло, вічні закони Всесвіту та духовний шлях людини.

На сьогодні Микола Романович — уже на заслуженому відпочинку. Тож у нього з’явилося більше часу для свого улюбленого заняття. А ще — вчетверо більше натхнення, адже подружжя Миколи та Євгенії неабияк тішиться онуками — Дашею, Максимом, Іллею й Кірою.

Пан Микола те тільки продовжує писати вірші, а й ще, йдучи в ногу з сучасністю, освоює комп’ютерні програми для створення музики на свої вірші, друкує власні поетичні твори на українському порталі. Також підтримує дружні стосунки з колегами по цеху, серед яких — вже відомі нашим читачам Олександр Білоконь та Раїса Іванова.

Автор: Алла ВЛАСЮК.