Волонтерський осередок «Дівчата-павучата» у селі Щасливе Березанської громади уже понад чотири роки допомагає українським військовим (фото)

На фото зліва направо — Олена Мацокіна, Ольга Кошова, Надія Прокопенко, Руслана Гордєєва, Ростислав (Санта), Галина Алієва, Любов Похилюк.

У селі Щасливе Березанської громади з перших днів повномасштабного російського вторгнення працює волонтерський осередок «Дівчата-павучата», який допомагає українським військовим. Тут плетуть маскувальні сітки, збирають продукти, сушать сухарі, виготовляють окопні свічки та передають необхідні речі на фронт. Сьогодні основну роботу виконують шестеро постійних волонтерів, однак до зборів регулярно долучаються й мешканці села.

Цей осередок працює у приміщенні, яке безкоштовно надала місцева підприємниця Наталія Тігай ще в березні 2022-го. Учасники осередку щиро вдячні Наталії Анатоліївні за постійну підтримку та допомогу в їхній діяльності.Одна з організаторок — Надія Прокопенко — розповідає, що її волонтерська діяльність розпочалася у перші дні повномасштабної війни. На той час вона працювала у місцевому магазині, де діяло відділення «Нової пошти».

«Люди приносили шкарпетки, теплий одяг, светри й просили одразу відправляти військовим. З тих шкарпеток і светрів у мене й почалася волонтерська діяльність. Потім почали збирати допомогу для військових, а я була на зв’язку з нашими хлопцями, які тоді воювали», — згадує вона.

Невдовзі Надія Прокопенко дізналася, що до села приїхала переселенка з Миколаєва Наталія Ільїна. Жінка ще з 2014 року займалася плетінням маскувальних сіток і почала цим займатися самостійно у 2022-му, адже нікого не знала у Щасливому.

«Я запитала її: „Чому ти нікого не просиш допомогти?“ Вона відповіла: „Я ж нікого в селі не знаю“. Тоді я запропонувала свою поміч — почала запрошувати своїх подруг, однокласниць, так усе й почалося».

За словами волонтерки, на початку роботи матеріалів для виготовлення сіток майже не було. Старий одяг різали на стрічки, а коли його стало не вистачати, використовували домашні простирадла, які самостійно фарбували у потрібні кольори.

«Ми приносили з дому білі простирадла, купували фарбу для тканини й фарбували їх самі. Потім з’явилися перші гроші, і ми почали замовляти спанбонд. Він легший, і такі сітки набагато зручніші для військових».

Сьогодні маскувальні сітки залишаються головним напрямом роботи волонтерського осередку. За роки діяльності на фронт їх відправлено понад 3 тисячі! Пані Надія особливо відзначає допомогу в цій роботі від односельчанки Олени Божик. Вона в команді — основна закрійниця, адже ріже електроножицями всі рулони спанбонду на стрічки. Не стоять осторонь і її рідні, син Антон — тут на місці, інші, як брат Сергій з дружиною Світланою, — з-за кордону. Тож родини Божиків-Громових — на особливому рахунку в списку донаторів і помічників у «Дівчат-павучат». Найчастіше військові замовляють вироби розміром шість на дев’ять метрів.

«Поки одну сітку плетемо, поруч уже натягуємо наступну. Бували й значно більші замовлення — для маскування великої військової техніки. Такі сітки ми відправляли частинами, а там на місці їх зшивали», — розповідає співрозмовниця.

Їхні маскувальні вироби мають високий попит серед військових завдяки своїй високій якості. Нещодавно Наталія Ільїна, яка вже не живе у Щасливому, приїздила в гості до своїх послідовниць. Вона щиро пораділа їхній майстерності та сказала, що пишається своїми гарними ученицями.Окрім плетіння сіток, волонтери збирають продукти, засоби гігієни, ковдри, теплий одяг та інші необхідні на фронті речі. Жителі села приносять яйця, молоко, борошно, олію, мед та інші продукти, з яких згодом готують страви для військових. Частину цієї роботи щасливський осередок виконує спільно з волонтерами із Калинівки, які займаються приготуванням домашньої їжі для захисників.

«Я пишу в нашій Viber-спільноті: „Подумайте, що б ви відправили своїй дитині на фронт?“ І люди, які вже добре знають, куди нести допомогу, приносять — хто продукти, хтось кошти дає. Якщо дали гривень 200, то за потреби купуємо шкарпетки. Якщо треба сухарі, то купуємо хліб і сушимо», — говорить волонтерка.

Продукти найчастіше, розповідає пані Надія, вони передають іншим волонтеркам — «Шаленим бджілкам» із Калинівки, які після приготування страв відсилають посилки військовим. А маскувальні сітки надсилають самі — безпосередньо підрозділам поштовими службами.

Попри постійну підтримку небайдужих людей, головною проблемою осередку залишається нестача коштів на закупівлю матеріалів.

«Не завжди є гроші, щоб купити матеріал. Один рулон спанбонду коштує близько 4,5 тисячі гривень, а основа для сітки — приблизно 7,5 тисячі. Якби була більша фінансова підтримка, ми могли б робити набагато більше», — каже вона.

За словами жінки, майже кожен із волонтерів має рідних або близьких, які сьогодні захищають Україну або вже пройшли війну.

«У когось син на фронті, у когось брат загинув, у когось чоловік служить. Війна нікого не оминула. Тому ми вже просто не можемо жити без цієї роботи, адже вони для нас усі, як наші діти».

Найбільше сил, говорить Надія Прокопенко, додає спілкування з військовими, які отримують допомогу.

«Коли в мене був день народження, ще мої діти мене не привітали, а вже о пів на першу ночі почали телефонувати військові. Хотілося одразу встати і йти плести сітки. Це були сльози радості, бо розумієш, що вони тебе не забувають», — розповідає волонтерка.

Особливо запам’яталися їй слова одного із захисників після приїзду до Щасливого.

«Він сказав: „Які тут добрі люди в селі. Це ті люди, за яких варто віддавати життя“. Такі слова дуже западають в душу і дають сили працювати далі».

Надія Прокопенко пригадує, як до їхнього осередку спеціально приїхав військовий капелан із позивним «Санта», який раніше отримував маскувальні сітки від команди.

«Він сам захотів приїхати, щоб познайомитися з нами. Привіз нам смаколиків, ми разом попили чаю. А потім він узяв баян і співав для нас. Це була дуже тепла, майже сімейна зустріч. Такі моменти надихають працювати далі для фронту і наближати Перемогу», — розповідає пані Надія.

Сьогодні у волонтерському осередку продовжують плести маскувальні сітки, збирати продукти та допомогу для військових. Нещодавно команда відкрила банку для збору коштів (4874 0700 6212 5842), адже потреба у матеріалах залишається постійною.

Втім, найбільшою цінністю своєї роботи волонтери називають не відзнаки чи публічність, а можливість підтримати українських воїнів.

«Ми працюємо не заради слави. Ми просто хочемо бути корисними й допомагати нашим захисникам», — говорить Надія Прокопенко.

Автор — Микита ПОЛЯКОВ.

Коментарі до новини
Додати коментар
Додати свій коментар:
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Захист від спаму: *
Новини Публікації
Матіясовому — 230!

15 лип 2026, 15:36

Матіясовому — 230!

Вгору