Навіки в пам’яті людській: Соколовський Анатолій

Соколовський Анатолій Станіславович народився 15 листопада 1983 року в Красному. Після закінчення школи продовжив навчання в Миколаївському технікумі залізничного транспорту. Всю подальшу професійну діяльність пов’язав із залізничною колією. Декілька років працював у Миколаївському депо, а коли розпочав роботу знайомий всім мешканцям Березанщини порт ТІС, перейшов туди. Трудився залізничником майже двадцять років. Працював би й далі, та всі подальші плани Анатолія, як і мільйонів його співвітчизників, зруйнувала війна.

На початку травня 2022 року Анатолій Соколовський отримав повістку і через кілька днів у складі бригади вже був «на нулі» на Донеччині, де йшли кровопролитні бої. Складно бійцям тримати оборону у відкритому полі, але набагато складніше в населеному пункті. Та Анатолій був не з лякливого десятка. Він завжди був там, де найгарячіше, найважче.

І бойові побратими знали, що він ніколи не підведе. Вони разом вгризалися в скам’янілий мерзлий ґрунт донецької випаленої землі, стираючи руки до крові й «зриваючи» спини. Та ніхто не зважав ні на бруд, ні втому, роблячи свою лінію оборони неприступною для ворога. Вони — це бійці 56-ї окремої мотопіхотної бригади, названої Маріупольською. Але 20 лютого 2023 року їхнє бойове братство осиротіло на одного воїна. Виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Берхівка Донецької області, наш земляк Соколовський Анатолій вступив у свій останній бій…

Указом Президента України № 370 від 21.06.2024 солдат Соколовський Анатолій Станіславович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…