Навіки в пам’яті людській: Андронюк Володимир

Андронюк Володимир В’ячеславович народився 6 січня 1983 року в селі Лугове на Березанщині. Після закінчення Рибаківської школи опанував професію водія. І хоч значну частину свого життя він прожив на Львівщині та далекобійником об’їздив чимало європейських доріг, на повні груди йому дихалось лише вдома. Коли не стало батька, знову оселився в рідному домі.

Був відповідальним і цілеспрямованим, поставивши перед собою завдання, завжди знаходив шляхи його вирішення. А ще він був дуже чуйним. Ніколи й нікому не відмовляв у допомозі.

З початком війни Володимир Андронюк вступив до сил територіальної оборони. А згодом, коли небезпека для Одеси минула, добровольцем продовжив службу в славнозвісній 28-й окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового походу.

«Я не хочу, щоб мої діти казали, що їхній батько ховався по кутках, коли в Україні палахкотіла війна», — сказав Володимир матері, йдучи захищати рідну землю. У нього їх залишилось четверо. Старша дочка — студентка, а двоє синів та менша дочка — школярі. Заради їхнього майбутнього і взяв лугівчанин до рук зброю.

Першого вересня лицарі привітали всіх українських дітей з новим навчальним роком. На жаль, Андронюка Володимира серед них вже не було. 29 серпня 2022 року бій біля села із промовистою назвою «Мирне» став для нього останнім…

Солдат Андронюк Володимир В’ячеславович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) Указом Президента України № 270/2023.

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…