Навіки в пам’яті людській: Микосянчик Віталій

МИКОСЯНЧИК Віталій Володимирович народився 20 липня 1982 року в Коблевому. У рідному селі закінчив школу, затим навчався на механізатора. Довгий час працював у Одеському припортовому заводі.

У Віталія троє дітей — старша донька і двоє синів. Він був люблячим батьком, завжди дбав про свою родину та робив усе можливе, щоб діти росли здоровими й щасливими. Захоплювався спортом, брав участь в різноманітних змаганнях. Мав багато друзів і завжди був душею компанії. Був надзвичайно позитивною та доброзичливою людиною, завжди готовою підтримати інших та прийти на допомогу.

25 лютого 2022-го ворог спробував висадитися у його рідному селі — на межі Миколаївщини й Одещини. В бій вступили підрозділи 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу й завадили цим намірам. Пройде небагато часу, і Віталій Микосянчик стане одним із «лицарів». «Я не можу залишатись вдома. Не можу допустити, щоб ворог прийшов сюди та командував моїми дітьми. Воюють мої дядьки й моє місце теж на полі бою», — сказав він батькам. Перед відправленням в частину він збудував їм піч, — на всяк випадок, якщо доведеться сидіти без світла та газу.

Вже незабаром він проходив вишкіл у складі тієї самої бригади, яка громила ворога неподалік його рідного села. Шляхи нашого земляка та його побратимів пролягли на Схід. Туди, де кісткою в горлі рашистських завойовників стояв Бахмут… Там, 11 травня 2023 року, МИКОСЯНЧИК Віталій Володимирович вступив у свій останній бій з ворогом…

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…