Навіки в пам’яті людській: Армаш Валерій

АРМАШ Валерій Іванович народився 2 серпня 1986 року в Бессарабці — невеличкому селі поблизу Тилігулу, в багатодітній сім’ї. В родині підростало п’ятеро дітей — троє хлопців та двоє дівчаток. У 2003 році він закінчив Червоноукраїнську (нині — Українську) середню школу. Маючи хист до будівельної справи, який передався йому від батька, він розпочав свою трудову діяльність одразу після навчання.

Веселий, працелюбний, добрий за характером хлопець подобався дівчатам. Та йому до серця припала одна — Наталія Пархомчук, з якою й поєднав свою долю. У 2013 році в сім’ї з’явилось поповнення — народився син Валерій. А ще через п’ять років — донька Лілія. Щасливе сімейне життя йшло налагодженою колією до лютого 2022-го року…

Першим із сім’ї Армашів став на захист рідної країни старший брат Валерія — Андрій. Сам Валерій, як такий, що не проходив військової служби раніше, не потрапив під першу хвилю мобілізації. До лав Захисників він влився в червні 2023-го. Затим були два місяці підготовки в навчальному центрі в якості матроса-стрільця у складі створеної весною того ж року 37-ї бригади морської піхоти. А далі — передова…

Бригада штурмувала позиції ворога на південно-східному напрямку фронту. Рашисти спрямували на наших бійців шквал вогню. Тільки за перший тиждень серпня ерефія використала проти ЗСУ півмільйона боєприпасів. 17 серпня 2023 року під артилерійський обстріл потрапив і підрозділ, в якому воював наш земляк. Поранення, отримані ним, виявилися смертельними. Провели в останню путь матроса-стрільця АРМАША Валерія Івановича в його рідній Бессарабці…

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…