Навіки в пам’яті людській: Білик Богдан

БІЛИК Богдан Ярославович народився 14 вересня 1973 року в селі Ленінка (нині Виноградне) Березанського району. Спочатку навчався в Коблівській школі, потім опанував фах слюсаря-сантехніка в одному з миколаївських профтехучилищ. Працював у одному з ЖЕКів міста Южне, на винзаводі в Ленінці, затим займався підприємницькою діяльністю. А 10 листопада 2022-го став до лав Захисників рідної країни.

Боронив мирний сон своєї сім’ї молодший сержант, командир стрілецького відділення 67-го окремого стрілецького батальйону на Запорізькому напрямку. Не давав спуску ворогам, був прикладом для підлеглих. Прощаючись з дружиною Іриною перед відправленням у зону бойових дій, Богдан як міг заспокоював свою другу половинку. «Не бійся за мене, рідненька, бо я сам нічого не боюся. Ось побачиш, все буде добре», — повторював він раз за разом.

… Він повернеться — у коротеньку відпустку з нагоди власного піввікового ювілею, й порадує цим безмірно свою родину — дружину та чотирьох діток, які перебувають під їхньою з Іриною опікою. Та ненадовго… Страшна звістка про загибель 13 вересня 2023-го рідного племінника — Прокопчука Олександра з Виноградного — підкосила Богдана Білика та вклала на лікарняне ліжко. Його серце не здатне було це витримати. Гостра серцева недостатність 25 січня 2024 року навіки обірвала лік років БІЛИКА Богдана Ярославовича…

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…