Навіки в пам’яті людській: Головченко Віктор

ГОЛОВЧЕНКО Віктор Леонідович народився 25 вересня 1980 року в сім’ї Леоніда та Марії Головченків, які проживали в Марківці. Крім нього в родині було ще четверо дітей — Олександр та Олена, Галина й Наталія. В належний час він закінчив школу — Малахівську, одразу потому пішов вчитися на механіка. Свій трудовий шлях хлопець розпочав у шістнадцять, багато років працював трактористом у тодішньому колгоспі «Зоря».

Був одружений, у першому шлюбі народилося троє діток — донечка Сабріна та сини Артур і Леонід. Але… сімейне життя не склалося. Останні вісім років жив з цивільною дружиною Оленою Нікітіною.

В лавах ЗСУ Віктор — з 12 лютого 2025 року. Після навчання його було направлено до Ізюма Харківської області, де він виконував свій військовий обов’язок як радіотелефоніст одного з мінометних взводів 158-ї окремої механізованої бригади. Пізніше їхню бригаду передислокували на Луганський напрямок. З 21 вересня 2025 року Віктор вважався зниклим безвісти й майже до кінця грудня рідні сподівалися на його повернення. Але, на жаль, дата зникнення стала датою смерті хороброго Захисника…

ГОЛОВЧЕНКО Віктор Леонідович загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Греківка Сватівського району Луганської області. Отримані ним поранення виявились несумісними із життям. Поховали нашого земляка в його рідній Марківці 25 грудня 2025 року.

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…