Навіки в пам’яті людській: Олар Василь

ОЛАР Василь Миколайович народився 6 серпня 1970 року в селі Крістешть Ніспоренського району Молдови. Зростав разом з двома братами та двома сестрами. Середню освіту здобув у місцевій школі та одразу пішов працювати.

У належний час пройшов службу в армії, після якої змінив місце проживання. Приїхав до України та оселився у Коблевому. На початку дев’яностих років минулого століття Василь створив сім’ю з місцевою дівчиною Ольгою. Вже невдовзі у молодят народилася донечка Ірина, яка стала єдиною дитиною у родині.

Деякий час родина проживала в Ольшанськом — теж на Миколаївщині, потім знову повернулася до Коблевого. Аби забезпечити родину, Василь Миколайович не цурався ніякої роботи — працював і різноробом, і охоронцем, і будівельником. В пам’яті доньки батько закарбувався відкритою, щирою, товариською, безвідмовною та доброю людиною. Ця доброта стосувалася не лише його оточення, а й тварин, особливо собак, до яких він прив’язався, ще коли був кінологом в армії.

Свою службу в Збройних Силах України Василь Олар проходив у 41-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ. Перебував на різних позиціях — на Сумському, Курському, Куп’янському та Донецькому напрямках. Важкі завдання та запеклі бої залишили про себе згадки на тілі воїна. Вперше Василь Миколайович був поранений на Курщині. Тоді потрапив до лікарні, переніс операцію, та після короткої реабілітації знову повернувся на фронт. Друге поранення, отримане на Куп’янському напрямку, було набагато важчим, і від несумісних із життям отриманих травм ОЛАР Василь Миколайович помер у лікарні. Сталося це 20 березня 2026 року…

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…