Краснянська бібліотека: від книгозбірні до центру розвитку та спілкування

Як бібліотекарі Березанської громади борються з падінням культури читання: створення простору для живого спілкування, розмовних клубів та тематичних заходів, а також досвід Краснянської філії, де влаштовують чаювання «за книгою» та відроджують традиції у власній світлиці.

Серед істотної частини українців бібліотека нині асоціюється з таким собі складом книжок, де нудно й нецікаво, а тому відвідуваність книгозбірень відчутно впала. «Посприяв» цьому й швидкий розвиток інтернету впродовж останніх років, коли будь-яка книжка доступна в онлайн-форматі. Тож, аби її почитати, зовсім не потрібно кудись іти. Результатом такої ситуації стає неухильне падіння культури читання, а відтак — загального рівня грамотності. Та чи можна зарадити цій проблемі, як повернути популярність книжок у світі гаджетів та інтернету?

Втім відповідь на це питання набагато простіша, ніж здається. Треба лиш зробити бібліотеку осередком технологій та розвитку, простором для відпочинку й зустрічей. Саме так намагаються діяти в Березанській громаді, перетворюючи сільські книгарні на заклади, де влаштовують живе спілкування, розмовні клуби, різноманітні тематичні заходи для збільшення популярності читання й підвищення ролі книги в житті людей. До однієї такої бібліотеки я завітала нещодавно, щоб дізнатися, як проходить таке переродження. А саме — до Краснянської філії публічної бібліотеки Березанської селищної ради.

Мене привітно зустріла завідуюча — Валентина Володимирівна Козакова — й провела невеличку екскурсію своїми володіннями. У ході розмови пані Валентина розповіла, як на сьогодні бібліотекарі намагаються пропагувати книгу, особливо серед дітей, при цьому застосовуючи всі можливі засоби. У себе вона навіть графік роботи закладу змінила, підлаштовуючись під вільний час своїх юних відвідувачів. Наразі на ті свята чи пам’ятні дати, що відбулися протягом тижня, вони збираються суботами. А після них — грають в ігри, проводять вікторини, розгадують кросворди й головоломки відповідної тематики. Перечитують дитячу літературу, потім сідають за «круглий стіл» та обмінюються враженнями й думками.

Своїх юних читачів Валентина Володимирівна пригощає смаколиками — печивом, пирогами, цукерками. Вони часто чаюють «за книгою». Також вже традиційно вітають іменинників, а наприкінці літа — визначають кращого читача. Цього року Дипломи отримали п’ятикласниці Каріна Кіріяк, Ясмін Шкіль та восьмикласниця Люся Кіріяк.

Останні заходи, що були присвячені Дню миру, Дню вшанування пам’яті Захисників та Захисниць, Дню борщу, Дню смайлика, залишили у відвідувачів бібліотеки як приємні, так і сумні емоції, але навчили вдячності та людяності, поповнили їхні кулінарні знання та навички. І в кожному з них була присутня книга.У Красному власними силами облаштували світлицю. Чимало експонатів до неї позносили й дітки, і їхні батьки, і працівники Будинку культури та бібліотеки, і небайдужі мешканці громади. Тепер відвідувачі не тільки мають змогу читати про життя й побут українців, а й на власні очі побачити речі, якими користувалися наші предки. Тут і вишиті рушники, і килимки на підлогу, і національний одяг, й іграшки, і посуд та меблі, і знаряддя праці. Чимало всього цікавого та старовинного, завдяки чому багатство традицій можна передавати молодому поколінню.

Крім дітей та підлітків до книгозбірні навідуються й дорослі. Серед них — члени однієї родини з числа внутрішньо переміщених осіб. Вони були неймовірно розчулені, що потрапили до села, де є бібліотека. Часто відвідували її та знаходили спокій та відраду у читанні книг. А деяким поважним літами читачам-краснянам Валентина Володимирівна заносить літературу й додому. Тож коли в когось про бібліотеку виникне асоціація із запиленим сховищем старих книжок, варто такій людині поставити  питання: «А коли останній раз ви самі були в бібліотеці, шановний/на? Швидше за все — доволі давно, ще під час навчання в школі/технікумі/інституті/університеті, коли потрібні були підручники».

Нині ж бібліотека — це не просто культурно-освітній заклад. Це — і простір для відпочинку та спілкування, що надає доступ до знань через книгу та інші носії інформації, це й місце для зустрічей та обміну думками. Вона слугує центром, що розвиває інформаційну культуру читачів, допомагає їм в здобутті знань та формуванні особистості, а також пропонує затишну атмосферу і для роботи, і для дозвілля. Тому не варто оминати місце, де на вас завжди чекають. Останньої вересневої днини бібліотечна спільнота України відзначила Всеукраїнський день бібліотек. З цієї приємної нагоди я від себе особисто та колективу редакції «Березані» хочу привітати всіх бібліотекарів Березанщини з професійним святом і побажати їм чудового життя, немов у добрій казці, глибоких думок, як в книгах про філософів, неймовірного запасу знань на всі випадки життя і просто щасливих історій, як в захоплюючих романах про кохання!

Автор: Алла Власюк.