Навіки в пам’яті людській: Коваль Віктор

Коваль Віктор Петрович родом з Одещини. Народився 29 січня 1969 року в селі Новоградівка Овідіопольського району. Після закінчення школи продовжив навчання в Новобузькому технікумі механізації та електрифікації сільського господарства. Закінчив заклад у 1987-му, отримавши спеціальність техніка-електрика.

Наступного року хлопця призвали на строкову службу. Після неї сержант Коваль вирішив продовжити навчання. Вступив до Мелітопольського інституту механізації сільського господарства. В інститутські роки зустрів свою другу половинку — Тетяну Ігнатенко, з якою одружився. Щаслива пара подарувала життя синові Сергію.

Закінчивши інститут та здобувши фах інженера-електрика, Віктор повернувся додому й почав працювати електриком у Березанській центральній районній лікарні. Згодом там же — інженером з техніки безпеки. У 1997-му був призначений на посаду головного енергетика Березанського «Агробуду», а за вісім років зайнявся підприємницькою діяльністю.

З початком повномасштабної війни Віктор, хоч і мав проблеми зі здоров’ям, кілька разів приходив до військкомату, просився до лав ЗСУ. І хоч дружина та працівники ТЦК та СП відмовляли його від такого кроку, він зрештою домігся свого. 26 січня 2023 року Віктор Коваль був призваний до лав ЗСУ та став водієм взводу матеріально-технічного забезпечення однієї з військових частин. «Я люблю свою землю, свою сім’ю, — казав Віктор. — Я хочу, щоб мій син і, надіюсь, мої внуки, жили в мирній та вільній Україні. За її свободу я й беру до рук зброю.»

Внуків Віктор, на жаль, не дочекався. Другого лютого в Березанку з Київщини прилетіла фатальна звістка — внаслідок гострої серцевої недостатності серце воїна зупинилося…

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…