Навіки в пам’яті людській: Почапський Вадим

ПОЧАПСЬКИЙ Вадим Миколайович народився 14 березня 1984 року в селі Прогресівка в родині Миколи Івановича та Любові Іванівни Почапських. Там пройшли його дитячі роки та юність. Закінчивши місцеву школу, він вступив до Петрівського аграрного училища, що на Одещині, де за чотири здобув фах агронома. Пізніше свої знання та вміння використовував у Березанському лісгоспі.

У 2011-му зустрів свою майбутню другу половинку — Тетяну. Молоді люди побралися, невдовзі в подружжя народився первісток — синочок Миколка, за 2 роки — ще один, Олександр.

У мирному житті Вадим займався городництвом і тваринництвом — любив працювати на землі та піклуватися про тварин. Разом з дружиною вони будували теплиці, в яких вирощували розсаду, розводили овець. Ще зі шкільних років Вадим був добрим, товариським, мав багато друзів, був душею будь-якої компанії, його знали в усьому районі.

У 2022 році Вадим Миколайович почав працювати на аквафермі у рідному селі. Там же й отримав повістку. Потім були навчальний табір та можливість пройти з побратимами вишкіл з надання першої медичної допомоги у Норвегії.

Після повернення з-за кордону бойовий медик отримав звання молодшого сержанта та був направлений до одного з батальйонів морської піхоти, який у 2023-му став основою для створення 38-ї окремої бригади морської піхоти.

… 29 січня 2025 року на околицях населеного пункту Звірове Покровського району Донецької області Вадим Миколайович разом з побратимами був в окопі, коли росіяни почали накривати їх з градів та бомбити з дронів. Зв’язок з ним було втрачено. Назавжди…

Поховали ПОЧАПСЬКОГО Вадима Миколайовича у рідній Прогресівці…

Указом Президента України № 609 від 22 серпня 2025 року за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку молодшого сержанта Почапського Вадима Миколайовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня» (посмертно).

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…