Навіки в пам’яті людській: Попов Павло

ПОПОВ Павло Сергійович народився 20 жовтня 1997 року в Прогресівці. Зростав у багатодітній сім’ї, де крім нього були ще старший брат і троє молодших дітей. Навчався в місцевій неповній середній школі. Любив уроки біології та трудового навчання.

Подальшу освіту пішов здобувати до Березівського вищого професійного училища. Але й навчаючись там, не забував про свою мрію — стати дипломованим спеціалістом-агрономом. Тому після закінчення училища зробив крок до здійснення своєї мрії та вступив до Петрівського аграрного технікуму, звідки вийшов агрономом.

З 2019 року наш земляк Павло Попов став воїном 14-ї бригади підрозділу Національної Гвардії України. У 2020-му перейшов на контрактну службу. Від початку повномасштабного вторгнення Павло та його побратими брали участь в обороні Києва, де бійці бригади розбили колону російської армії біля селища Бузова.

З червня 2022-го він та інші бійці бригади увійшли до зведеної батальйонної групи оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця». Спочатку наші воїни обороняли Сєвєродонецьк, Лисичанськ та Білогорівку Луганської області. Згодом — Спірне та Верхньокам’янське на Донеччині. Саме під населеним пунктом Спірне 2 березня 2023 року наш земляк ПОПОВ Павло Сергійович, стримуючи атаку рашистських танків, прийняв свій останній бій…

Без сина залишилась мати, без брата — брати та сестри, без коханого — дівчина, якій на згадку про Павла залишився телефон, пробитий осколком. І залишилась пам’ять — про мужнього 26-річного хлопця, який мріяв вирощувати хліб та мусив стати воїном…

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…