Навіки в пам’яті людській: Шамрай Василь

ШАМРАЙ Василь Ярославович народився і виріс на Березанщині. Він побачив світ 1 січня 1967 року в Кімівці (наразі Калинівка). Після закінчення школи вступив до Одеського сільгоспінституту. Але після строкової службі в армії прийшло усвідомлення, що попервах обрана стезя агронома — не для нього, тож він змінив вищий навчальний заклад та вивчився на юриста.

Певний час жив з родиною і працював у Березанці — спочатку в банку «Україна», потім — суддею. З роками не все склалось з сімейними стосунками, та й суддівство розчарувало. А ось що залишилося незмінним, так це його справжній чоловічий внутрішній стрижень, бо в його розумінні чоловік — це насамперед захисник і оборонець. Тож у 2014-му, коли російський ворожий чобіт уперше ступив на нашу землю, Василь Шамрай пішов до українського війська за контрактом. Боронив рідну землю на Донеччині поблизу Костянтинівки.

24 лютого 2022-го Василь вже був у військкоматі, бо повернувся з Польщі до України напередодні, відчуваючи, що непоправне таки станеться. На фронт пішов з рідним племінником Дмитром, нині вже теж покійним.

У 2022-му Василя, який тоді воював у штурмовому підрозділі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади (і це — в 55 років!), було поранено під Харковом. Йому б додому, до дружини та доньки, а він підлікувався — і знову на передній край, вже в «Азов». 

Останній бій наш земляк ШАМРАЙ Василь Ярославович з позивним «Місяць» прийняв 23 грудня 2024 року в місцині між Нью-Йорком і Торецьком. Поховали воїна у Миколаєві в день його народження — 1 січня…

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…