Навіки в пам’яті людській: Мазуренко Дмитро

Мазуренко Дмитро Андрійович народився 20 вересня 1973 року в Миколаєві, куди переїхали його батьки, які до цього проживали в Нечаяному. Навчався та здобував професійну освіту в рідному місті. Спочатку закінчив школу, потім — Миколаївський технікум залізничного транспорту, де здобув спеціальність електрика. Разом з батьком працював за фахом у міському депо. Роботу свою дуже любив, завжди щось скручував, змотував, експериментував.

Дмитро Андрійович був дуже спокійною, врівноваженою й мирною людиною, про таких кажуть — й мухи не скривдить. Був одружений, але сімейне життя не склалося, тому розлучився, батьківство так і не встиг відчути.

На другий рік війни, в середині 2023-го, став на захист Батьківщини, пройшов перепідготовку в Кам’янець-Подільському. Спершу був на передовій на Харківському напрямку, згодом ніс службу у 115-й окремій механізованій бригаді у складі Сухопутних військ Збройних Сил України. Навесні 2024 року бригада брала участь в обороні населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області.

Останній раз він вийшов на зв’язок з рідними 30 березня 2024 року. А 12 квітня, під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника, МАЗУРЕНКО Дмитро Андрійович — солдат, старший стрілець-оператор механізованого батальйону, загинув. Майже рік він вважався зниклим безвісти, тому був похований лише 28 лютого 2025 року в селищі Березанка…

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…