Навіки в пам’яті людській: Олійник Василь

ОЛІЙНИК Василь Сергійович — родом із Веселинового. Народився 16 грудня 2002 року в багатодітній родині — мав сімох братів і сестер по материній лінії. Рано залишився сиротою — батько й ненька пішли із життя один за одним, коли йому ледь виповнилося 8 рочків. Після їхньої смерті дітей влаштували в різні дитячі будинки, тож їхні життєві шляхи розійшлися.

Василь навчався у Надбузькому професійному аграрному ліцеї, де й зустрів своє перше та єдине кохання — Єлизавету. У 2020 році, після закінчення закладу, вони разом приїхали у Василівку, де проживала дівчина. Хлопець влаштувався на роботу в одне з місцевих фермерських господарств, пізніше забрав до себе молодшого брата Андрія.

Згодом Ліза виїхала за кордон, а Василь вирішив піти до війська, щоб у першу ж відпустку поїхати до коханої. Неодноразово просився до Збройних Сил України, але йому спочатку відмовляли. Тоді він вирішив піти на контракт, який підписав 18 грудня 2024 року.

Чоловік потрапив до 123-ї окремої бригади територіальної оборони, яка є частиною Сил територіальної оборони Збройних Сил України в Миколаївській області. Виконавши одне з бойових завдань на Херсонському напрямку, він разом з побратимом не міг дістатись до своїх позицій через щільні обстріли росіян. Воїни дві доби просиділи у воді, а коли таки рушили до своїх бліндажів, не добігли всього кілька метрів — їх уразив ворожий дрон. Трапилося це 29 червня 2025 року…

Похований стрілець ОЛІЙНИК Василь Сергійович 16 липня на Василівському кладовищі.

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…