Навіки в пам’яті людській: Герман Віктор

ГЕРМАН Віктор Аркадійович народився 31 липня 1972 року в селі Малахове на Березанщині у працьовитій родині Аркадія Володимировича та Євдокії Миколаївни Германів. У родині крім Віктора зростали ще син Володимир та доньки Любов і Наталія.

Після закінчення школи юнак вступив до професійно-технічного училища № 33 у Широколанівці, де здобув фах тракториста. Повернувшись до рідного села, працював за спеціальністю. Свого часу пройшов строкову військову службу у Каспійській флотилії.

Доля подарувала йому зустріч із майбутньою дружиною Галиною Томілко. Разом вони створили міцну та дружну родину, виховали трьох дітей — доньку Тетяну та синів Віктора й Володимира.

Серед улюблених занять Віктора Аркадійовича була риболовля, і хоча сидіння з вудкою найчастіше асоціюється з тишею, він часто брав із собою найдорожчих людей.

Рідні згадують його як людину з сильним характером і загостреним почуттям справедливості. Він не терпів брехні та негідності, завжди був готовий прийти на допомогу тим, хто її потребував, цінував дружбу та відстоював власні переконання.

На початку повномасштабного вторгнення Віктор Аркадійович влаштувався у порт ТІС. А вже 14 березня 2022 року був мобілізований до лав Національної гвардії України. Служив старшим водієм у 4-му окремому батальйоні охорони особливо важливих державних об’єктів. Під опікою підрозділу були стратегічні енергетичні об’єкти та спеціальні вантажі.

Військовослужбовець Віктор ГЕРМАН брав участь й у виконанні бойових завдань на лінії зіткнення — поблизу селища Роботине Запорізької області. У надзвичайно складних умовах він був мужнім на оборонних позиціях та при виявленні ворожих диверсійно-розвідувальних груп, ніс службу на спостережних постах під постійними обстрілами та брав участь в евакуації поранених побратимів з поля бою.

12 травня 2026 року родину Германів спіткало непоправне горе — під час відпустки життя Віктора Аркадійовича передчасно обірвалося…

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…