Навіки в пам’яті людській: Грибальов Сергій

ГРИБАЛЬОВ Сергій Олександрович народився 4 квітня 1986 року в селі Олександрівка, що на Донеччині. Згодом родина переїхала до міста Білозерське Покровського району. Там хлопець закінчив загальноосвітню школу, затим вступив до місцевого профтехучилища. Не завершивши навчання, пішов працювати на шахту гірничим робітником очисного вибою. Важку й відповідальну роботу виконував добросовісно, за що мав повагу колег та керівництва. Активний хлопчина, душа компанії, він завжди відкликався на будь-яке прохання про допомогу. Був комунікабельним і товариським, тому мав багато друзів, з якими полюбляв і порибалити, і відпочити.

З роками зустрів свою другу половинку — Катерину. Пара побралася й з часом у молодого подружжя народилася донечка Дар’я (їй нині вже 17 років й вона вчиться на архітектора в Одесі). Та сімейне життя Грибальових, на жаль, не склалося, пара розійшлася.

З 2022-го Сергій поїхав до Києва на заробітки, де працював у сфері обслуговування та відпочинку. Там же й отримав повістку 19 жовтня 2024 у Вишгородському ТЦК. Воював на Курському напрямку, де отримав поранення. Після проходження курсу реабілітації вивчився на автомеханіка. Здобувши фах, знову став на захист Батьківщини на Дніпропетровщині.

Його життєвий шлях обірвався 28 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання біля села Олексіївка Синельниківського району Дніпропетровської області. Певний час про місцеперебування Сергія нічого не було відомо, й рідні сподівалися, що він вийде на зв’язок. Але, на жаль, дива не сталося… Свій вічний спочинок солдат, механік-водій механізованого батальйону Збройних Сил України ГРИБАЛЬОВ Сергій Олександрович знайшов у Щасливому, де наразі мешкає його мама Тетяна Володимирівна, яка полишила Білозерське через близькість фронту та часті обстріли…

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…