Навіки в пам’яті людській: Прядко Олександр

ПРЯДКО Олександр Михайлович народився 4 лютого 1984 року. Його дитинство та юність минули у селі Краснопілля, де він навчався у місцевій школі, робив перші кроки в доросле життя, формував свій характер. Батьки, Михайло Іванович та Наталія Йосипівна, виховали сина доброю, відповідальною та чуйною людиною.

Після здобуття середньої освіти Олександр продовжив навчання в Одеському професійно-технічному училищі, де опанував фах радіотелемайстра. Один рік працював за спеціальністю, після чого влаштувався на Одеську залізницю, якій віддав двадцять років свого життя. Згодом працював у морському порту міста Південне.

Важливою сторінкою його життя стала зустріч із майбутньою дружиною Лілією Георгіївною з Анатолівки. У лютому 2011 року молоді люди поєднали свої долі, створивши міцну родину. Разом ростили сина Владислава та доньку Діану, яку Олександр прийняв і виховував як рідну. Сім’я завжди була для нього найбільшою цінністю та джерелом радості.

Родина Олександра переїхала до селища Березанка, яке стало для них новим домом. Та повномасштабна війна, змінивши життя мільйонів українських родин, не оминула й сім’ю Прядків. 25 липня 2025 року Олександр Михайлович був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Служив у 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді ДШВ ЗСУ. Виконував бойові завдання на Покровському напрямку, зокрема у місті Мирноград Донецької області, де 14 жовтня 2025 року його життя обірвалося.

Захисник тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише після проведення ДНК-експертизи факт загибелі ПРЯДКА Олександра Михайловича було офіційно підтверджено. 20 серпня 2026 року його з почестями поховали у селищі Березанка.

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…