Микола Ніколаєв: від захисника України — до людини, яка змінює громаду

Є люди, чиї життєві історії важко вмістити в кілька абзаців. У них — дитинство біля моря, пошуки покликання, бойові випробування, поранення та повернення до мирного життя через нові справи, спрямовані на допомогу іншим. Саме таким є шлях Миколи Ніколаєва — захисника України, ветерана, фахівця з благоустрою та очільника громадської організації «Щит громади».

Від Рибаківки — до військової служби

Микола народився у 1988 році в Андріївці на Березанщині, проте за кілька років родина переїхала до Рибаківки. Саме це село стало для хлопця справжнім домом: тут минули дитинство та юність, а в серці зародилося особливе ставлення до моря й природи.

Любов до рідної землі Микола перейняв від сім’ї: його бабуся займалася озелененням курортних зон, а мама плекала квіти та рослини. Змалку він бачив, наскільки важливо берегти довкілля. Чоловік і сьогодні згадує старі світлини Рибаківки, де замість щільної забудови були чисті піщані коси — ці образи багато в чому сформували його екологічну свідомість.

Після школи юнак пройшов строкову службу в центрі спеціальних морських операцій в Очакові. Повернувшись до цивільного життя, він випробував себе у багатьох професіях: працював будівельником, рятувальником, пожежником та оператором АЗС. Кожна робота навчала його чогось нового, однак відчуття того, що справжнє покликання ще попереду, не полишало молодого чоловіка. Згодом заради родини він переїхав до Києва, де продовжив працювати, прагнучи забезпечити своїм близьким гідний добробут. Здавалося, попереду на нього чекали звичайні мирні будні, але доля розпорядилася інакше.

Війна як частина долі

Події 2013–2014 років стали переломними. Як учасник Майдану Микола прагнув змін для країни, а з початком російської агресії одразу вирушив до військкомату. Попри труднощі з документами, він домігся зарахування до лав ЗСУ добровольцем. У складі 79-ї десантно-штурмової бригади боєць пройшов найгарячіші точки Донбасу, пережив оточення та складні рейди.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік знову став до строю, цього разу — у складі морської піхоти. Його бойовий шлях пролягав через Авдіївку, Водяне, Новобахмутівку, Запорізький напрямок, Кринки та Вовчанськ. За роки служби ветеран отримав численні поранення, що суттєво вплинуло на слух. Та навіть зі встановленими імплантами він продовжував виконувати обов’язки головного сержанта роти, особисто ведучи побратимів на позиції.

За мужність Микола відзначений нагрудними знаками Міноборони України «За зразкову службу» та Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест», а також президентською відзнакою за участь в АТО.

Повернення до цивільного життя

Коли стан здоров’я змусив завершити службу, ветеран не залишився осторонь громадського життя. Ще до офіційної роботи він разом із друзями впорядковував занедбані кладовища, допомагав безпритульним тваринам, прибирав узбережжя. Море завжди було для нього місцем сили, де він знаходив внутрішню рівновагу.

Наприкінці 2024 року Микола почав працювати у відділі благоустрою Коблівської сільської ради. Тепер його особиста ініціатива стала професійною справою: він організовує екологічні акції, бореться зі стихійними сміттєзвалищами та популяризує сортування відходів. «Зміни починаються з кожного з нас», — переконаний фахівець.

Навчання та підтримка побратимів

Микола доводить, що вчитися ніколи не пізно: він став студентом за спеціальністю «Екологія» Херсонського державного аграрно-економічного університету. Примітно, що вступні іспити він складав просто з окопу на передовій. Сьогодні захисник продовжує розвиватися, відвідуючи тренінги та семінари. Він переконаний, що людина повинна вчитися упродовж усього життя.

Окремим напрямом стала робота в організації «Щит громади». Для Миколи допомога ветеранам — це передусім створення простору, де людину зрозуміють. Організація працює над створенням ветеранського хабу, де колишні бійці зможуть спілкуватися, отримувати юридичну допомогу та опановувати нові професії.

Головна перемога

Життя Миколи Ніколаєва — це приклад безперервного служіння. Пройшовши крізь вогонь війни та важкі поранення, він не втратив здатності допомагати іншим. Його головна перемога полягає в тому, щоб навіть після найважчих випробувань залишатися потрібним своїй громаді та рідній землі. А ще він щиро вірить у те, що навіть одна людина здатна змінити світ довкола на краще.

Автор — ОЛЕНА ГОРІНА.