Навіки в пам’яті людській: Компанієнко Євгеній

КОМПАНІЄНКО Євгеній Олександрович народився 10 червня 1991 року в приморсько-степовому селі Тузли на Березанщині. Він став третьою дитиною в дружній працьовитій сім’ї Олександра Анатолійовича та Жанни Степанівни Компанієнків, де крім нього були старші брат і сестра — Діма та Оля.

Хлопчик ріс допитливим та кмітливим, а ще веселим і життєрадісним. Де б Женя не з’являвся, там незабаром у всіх підіймався настрій, лунали жарти й сміх. А ще Компанієнко-молодший був великим патріотом своєї малої батьківщини.

У 2008 році Євгеній закінчив Тузлівську середню школу, деякий час працював у Києві, але надовго в столиці не затримався. Повернувся у рідне село й почав займатися власною справою, допомагав батькам по господарству. Мирний, тихий плин життя закінчився 24 лютого 2022-го, коли рашистські бомби впали на сонні українські міста. Не міг Женя змиритися з тим, що його рідну землю топтатиме чобіт московитського окупанта. Через кілька днів після ворожого вторгнення, 28 лютого, він приєднався до лав Захисників Вітчизни…

На захист рідної землі матрос, старший стрілець Євгеній Компанієнко став у Очакові. Він та його побратими проявили високий професіоналізм, стійкість та мужність при виконанні військового обов’язку. Сьомого липня 2023 року матрос Компанієнко Євгеній Олександрович заступив на своє останнє бойове чергування… Поховали Героя 11 липня в його рідних Тузлах.

Указом Президента України № 489 від 16 серпня 2023 року за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку матроса КОМПАНІЄНКА Євгенія Олександровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня» (посмертно).

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…