Навіки в пам’яті людській: Олєйнік Ігор

ОЛЄЙНІК Ігор Анатолійович народився 21 січня 1996 року в Щасливому (тоді — Чапаєвка) в багатодітній сім’ї. Ігор — четвертий в родині, він із двійнят. Сестра Аня старша від нього на кілька хвилин. А всього сім’я Олєйніків виховала п’ятьох дітей.

Після закінчення місцевої середньої школи Ігор продовжив навчання в Миколаєві. Здобув професію столяра. Дуже подобалось хлопцю творчо працювати з деревом. Деякий час трудився на кількох підприємствах обласного центру майстром зі складання меблів. Але творча жилка перемогла. Хотілось створювати що-небудь самому. Тож повернувся додому. Батьки допомогли придбати кілька станків та інструменти. І Ігор почав виконувати замовлення односельців і не тільки їхні. Мріяв придбати столярний станок з числовим програмним керуванням та зайнятися дизайном меблів. А ще — створити власну сім’ю.

24 лютого 2022 року перекреслило плани багатьох українців. В тому числі й Ігоря Олєйніка. З першого дня війни хлопець оббивав пороги військкомату, а вже 1 березня став до лав Захисників Вітчизни.

Він став одним із захисників приморської твердині — Очакова, яку укупі з прилеглими селами московити регулярно поливали вогнем з Кінбурнської коси. Найбільш небезпечними були обстріли з реактивної системи залпового вогню — її снаряд летить менше ніж хвилину, а розліт осколків складає понад 150 метрів. Тож часу добігти до укриття практично немає. 29 липня під обстріл РСЗВ потрапив і стрілець взводу охорони, матрос Ігор Олєйнік. Потім була восьмигодинна операція у місцевому госпіталі, затим — евакуація гелікоптером до Одеси, де медики ще тиждень намагалися врятувати його. На жаль, 4 серпня 2023 року серце мужнього воїна зупинилося…

Восени Ігор планував створити сім’ю, привести в дім дружину, подарувати матері з батьком внуків, забезпечити їм безбідну старість… Та не судилося…

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку матроса ОЛЄЙНІКА Ігоря Анатолійовича Указом Президента України № 731 від 3 листопада 2023 року нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня» (посмертно).

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…