Навіки в пам’яті людській: Сидорчук Олександр

СИДОРЧУК Олександр Вікторович народився 14 травня 1987 року в Березанці. Змалку хлопець вчився азів механізації у батька, тож з роками добре вправлявся з усіма тракторними й машинними механізмами сільськогосподарської техніки.

Потім була робота, затим — служба в лавах Збройних Сил України, знову робота. А потім — біда на Сході України у 2014-му, куди він одним з перших пішов добровольцем. Після чотирьох років продовжив службу вже контрактником, не бажаючи здавати ні сантиметра нашої рідної землі ворогові.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександр у складі 137-го окремого батальйону морської піхоти боронив Миколаїв, зокрема летовище. Військові експерти одностайні у своїх висновках, — якби на початку березня 2022-го російські війська зуміли закріпитися на позиціях в районі Миколаївського аеропорту, місто було б оточене з північної сторони.

Та наші оборонці зуміли завадити планам ворога й ціною хоробрості та неймовірних зусиль зуміли вийти противнику в тил і почали його вогневе ураження. В одному з боїв Олександр здійснив один з перших подвигів у цій війні — захопив ворожу БМП й приїхав на ній до своїх!

На жаль, життя нашого безстрашного й відчайдушного воїна обірвалося 18 березня 2022 року, коли в казарму в Миколаєві, де після важких боїв відпочивали морпіхи, прилетіла керована ракета…

Старший матрос Сидорчук Олександр нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) Указом Президента України від 20 лютого 2025 року № 92. Він був справжнім Героєм, людиною, яка не пошкодувала власного життя заради мирного неба над нашими головами! Похований Герой через місяць після російського вторгнення — 24 березня — в рідній Березанці.

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…