Березанщина сьогодні — у вишиваних барвах (фото)

У Всесвітній день вишиванки Березанська громада розквітла барвами української традиції. Її жителі одягнули вишиті сорочки та сукні, ніби вплели у сьогодення живу пам’ять поколінь, силу роду й любов до рідної землі та наповнили соціальні мережі соковитими барвами української вишивки. Особливо зворушливо цього дня виглядали учні освітніх закладів — усміхнені, щирі, у яскравих вишиванках, які стали символом єдності, національної гордості та незламного українського духу. Разом із дітьми вишиті сорочки одягнули вчителі, зокрема вчителька Тетяна Лелеко з Березанського ліцею зі своїми вихованцями з 2-А класу, працівники державних установ та всі, хто шанує українські традиції й береже духовну спадщину нашого народу.

Вишиванка — це не просто одяг. Це код нації, наша історія, молитва, вишита нитками любові та віри. І сьогодні Березанщина вкотре довела: українські традиції живуть у серцях людей, об’єднуючи покоління та надихаючи на майбутнє. Нехай вишиванка завжди буде символом миру, добра, єдності та незламності українського народу.

Учні 6-Б класу Березанського ліцею разом із класною керівницею Людмилою Селізар у День вишиванки долучилися до Всеукраїнської акції «Вишита стрічка пам’яті». Діти прив’язували вишиті стрічки до банерів полеглих Захисників України — випускників навчального закладу. Так школярі вшанували пам’ять героїв, які віддали своє життя за свободу та незалежність нашої держави. Акція стала символом вдячності, шани та незламного зв’язку поколінь, адже кожна стрічка — це не лише елемент української традиції, а й знак пам’яті про тих, хто назавжди залишиться у серцях земляків. Цього ж дня до банера свого полеглого у війні з російським агресором сина — МЕРЕЖАНОГО Дмитра — приїхали його батьки Наталія та Олег з Калинівки із букетом квітів. На Алеї пам’яті вони бувають часто. Для пані Наталії це місце пов’язане ще з одним болем — банером рідного брата КОРЯКІНА Ігоря. Дядько загинув 16 січня 2023 року, а племінник — через два з половиною роки. Другого червня виповниться рік від дня загибелі Дмитра — рік, сповнений скорботи для його батьків та молодої дружини…

Війна в Україні, розв’язана російським агресором, на жаль, триває. Тож жодне — навіть найсвітліше й наймирніше — свято не зможе звільнити нас від тягаря смутку.