Навіки в пам’яті людській: Стеценко Олександр

СТЕЦЕНКО Олександр Сергійович народився 25 грудня 1982 року в Березанці у родині Надії та Сергія Стеценків. Зростав разом зі старшим братом Олегом, який нині також захищає Україну. Ще зі шкільних років Олександр цікавився технікою, відвідував радіотехнічний гурток, любив розбиратися в електроніці. Був відкритим і товариським, легко знаходив спільну мову з людьми.

Після закінчення Березанської школи вступив до Миколаївського державного аграрного університету, де здобув фах зооінженера-технолога. Саме в студентські роки зустрів майбутню дружину Олену. Після навчання подружжя певний час жило в Севастополі, а після окупації Криму переїхало до Миколаєва. У 2015 році в родині народився син Нікіта. Для Олександра він став найбільшою гордістю та радістю. Батько дуже любив сина, турбувався про нього і мріяв дати йому щасливе майбутнє.

Справжнім покликанням Олександра в трудовому житті став не здобутий фах, а будівництво, любов до якого він успадкував від тата. Разом із братом вони створили власну бригаду, а згодом до їхньої справи долучився й батько. Працьовитість, відповідальність та висока якість роботи забезпечили їм добру репутацію та багато замовлень.

Повномасштабна війна змусила родину Стеценків залишити Миколаїв через постійні обстріли та пошкодження будинку. Олена із сином згодом оселилися у Південному, де Нікіта пішов до першого класу офлайн. Олександр залишився на Березанщині та продовжував працювати разом із братом і батьком.

10 березня 2025 року Олександр був мобілізований до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив підготовку як штурмовик, а згодом опанував спеціальність оператора БПЛА роти ударних безпілотних авіаційних комплексів. Побратими дали йому позивний «Оператор». Служив у взводі розвідки та коригування, виконував бойові завдання на Харківському напрямку. Мріяв повернутися додому, знову займатися улюбленою справою — будівництвом — та виховувати сина. Та цим мріям не судилося здійснитися.

СТЕЦЕНКО Олександр Сергійович загинув 25 червня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу села Охрімівка Чугуївського району Харківської області. 6 липня Героя поховали на рідній березанській землі.

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…