Навіки в пам’яті людській: Дудусь Олександр

ДУДУСЬ Олександр Мирославович народився в Крутоярці 24 грудня 1974 року. Родина з часом переїхала до сусіднього Краснопілля, де батьки працювали в місцевому сільгосппідприємстві. Хлопець змалечку призвичаївся до техніки, в якій з роками розібрався досконало. Відповідну й професію обрав — став механізатором. Успішно трудився й на тракторі, і помічником комбайнера був, і у тваринництві не пас задніх. Згодом додав до свого фахового списку ще одну позицію — вивчився на зварника.

Певний час Олександр Мирославович працював контролером на контрольно-пропускному пункті загону загальної охорони морського порту. З 2015-го розпочав свій шлях газовика — спочатку став слюсарем з експлуатації та ремонту підземних газопроводів, а потім перейшов на посаду змінного водія автотранспортних засобів.

З початком повномасштабного вторгнення Олександр став членом громадського формування з охорони громадського порядку «ЗАХИСНИК-2018». Разом з такими ж як сам він патрулював вулиці Березанки, в яку перебрався у 2020 році. Втім цього для нього виявилося замало. Адже в українському війську вже служив старший син Сергій, молодший Мирон саме був строковиком і після цього повертатися до мирного життя не збирався. «Що ж це — мої хлопці зі зброєю в руках, а я вдома сидітиму? Хочу бути з ними», — твердо сказав він дружині Наталії.

І вже з 22 червня 2022 року добровольцем вступив до лав Сил оборони України. Він потрапив у братство 36-ї окремої бригади морської піхоти. Був водієм, підвозив боєкомплект мінометним розрахункам. Воював з побратимами на Донецькому напрямку — в Авдіївці, на Херсонщині. Бойові товариші казали: «Якщо до нас їде „Балу“ (такий у нього був позивний), то все буде добре».

«Все добре» було понад 2,5 року, до нальоту ворожих FPV-дронів на Сумщині 15 березня 2025 року, біля населеного пункту Локня. Та фатальна атака не залишила ДУДУСЮ Олександру Мирославовичу шансів вижити, та броньована машина разом з боєкомплектом залишилися цілими…

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…