Навіки в пам’яті людській: Фірсов Олександр

ФІРСОВ Олександр Володимирович народився в Чорноморську (тоді — Іллічівськ) 12 серпня 1980 року. Але ще в його ранньому дитинстві вони разом з мамою перебралися в Рибаківку, де жила її сестра. Там хлопець закінчив місцеву школу й вступив до Білгород-Дністровського морського рибопромислового технікуму, де здобув кваліфікацію техніка-рибника та іхтіолога.

Далі продовжив навчання в Херсонському державному аграрному університеті, отримавши повну вищу освіту та кваліфікацію іхтіолога-рибовода. Спочатку працював у Очаківському державному лісомисливському господарстві мисливствознавцем, згодом — лісником. Через деякий час пішов на службу в Державну екологічну інспекцію охорони Південно-Західного регіону Чорного моря, обіймав посаду провідного спеціаліста відділу екологічного контролю та радіаційної безпеки в пункті пропуску через державний кордон посту «Морський торговельний порт» міста Миколаєва. Доволі успішна кар’єра для молодого чоловіка.

Подальші плани Олександра зруйнував напад росії на Схід і Південь України у 2014 році. «Саша був великим патріотом рідної країни, — розповідає його мама Людмила Володимирівна. — І також гени взяли своє. Адже обидва його дідусі, — і по батьківській, і по материнській лініях, були військовими офіцерами. В роки Другої Світової війни вони боронили рідну землю від фашизму.» Тому Саша, не вагаючись, полишає роботу й стає до лав Захисників України. З 2015 року він — боєць 36-ї бригади морської піхоти. Разом з побратимами вони не дали розповсюдитись рашистській заразі на всю Донеччину, відстояли тоді Маріуполь, звільнили Широкине.

Воював Олександр Фірсов уміло. Свідченням цьому численні нагороди. У 2016 році він отримав відзнаку Президента України «За участь в АТО». Того ж року був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави». У 2019-му список нагород хороброго воїна поповнив нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі», а ще через два роки — «Честь і гідність».

Ранок 24 лютого 2022 року Олександр Фірсов зустрів у Маріуполі на посаді старшого навідника розрахунку реактивно-артилерійського взводу. Від початку березня 2022 року це місто Донецької області перебувало в повному оточенні військ ерефії. Бої за нього тривали майже три місяці. Олександр та його побратими, не шкодуючи сил, обороняли комбінат ім. Ілліча від переважаючих ворожих сил до 12 квітня.

Коли ситуація стала критичною, частина морпіхів прорвалась на «Азовсталь». Чи був серед них Саша Фірсов? Достеменно невідомо. Як і невідомо, в який день він загинув. Сталося це у квітні. Тіло відважного воїна передали рідним через півтора року після загибелі. Поховали ФІРСОВА Олександра Володимировича в рідній Рибаківці…

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…