Публікації / Інтерв’ю / 10 грудня 2025, 17:23

Волонтери — це люди, яким небайдужі інші люди: інтерв’ю з головою ГО «Територія можливостей» Яною Пугачовою

Волонтерський рух в Україні з 2022 року значно розширився. Тисячі людей тоді вперше долучилися до благодійних та волонтерських ініціатив, заснували власні соціальні проєкти. В кожній громаді країни з початком повномасштабного вторгнення жителі згуртувалися, аби в міру можливостей допомагати одне одному. В першу чергу — військовим та людям, які вимушені були покинути свої домівки, бо тікали від бойових дій. Коблівська громада в той час не залишилася осторонь цього вседержавного руху. У місцевих населених пунктах прийняли та розмістили сотні переселенців зі Сходу країни. Паралельно звісно ж збирали кошти на потреби ЗСУ та практично цілодобово плели захисні сітки для військових.Тоді багато чого робилося спонтанно та стихійно. Адже якихось алгоритмів — як діяти в тій чи іншій ситуації, практично не було. Сьогодні ж, після майже чотирьох років війни, волонтерський рух — це вже налагоджена та стабільна система. В Коблівській громаді працює чимало волонтерів та громадських організацій, які намагаються надати допомогу практично кожному, хто до них звертається. Однією з таких є ГО «Територія можливостей». Її основна мета — соціальна та психологічна допомога освітянам, ВПО, людям з інвалідністю, військовим та підтримка молодіжних ініціатив. До Міжнародного дня волонтера, який в Україні відзначили 5 грудня, ми поспілкувалися з головою цієї громадської організації Яною Пугачовою. До слова, пані Яна, як ніхто розуміє, що таке покинути власну домівку й приїхати до незнайомого населеного пункту. Жінка раніше проживала в Херсонській області.

— Пані Яно, розкажіть, будь ласка, як сьогодні працюють громадські та волонтерські організації в Коблівській громаді. Які категорії населення в першу чергу до вас звертаються?
— Зазвичай наша громадська організація та волонтери націлені на допомогу внутрішньо переміщеним особам і людям з інвалідністю. Ми працюємо з різними організаціями та благодійними фондами. Також з гуманітарними організаціями, які переважно надають допомогу у вигляді гігієнічних наборів, або засоби реабілітації для людей з інвалідністю чи які перенесли тяжкі операції та мають хвороби. Крім того, ми надаємо допомогу у вигляді взуття та одягу. Я також знаю волонтерів нашої громади, які націлені на зібрання допомоги нашим військовим. Ця допомога починається із заохочення донатів, гуманітарної допомоги та плетіння захисних сіток.

— Яким нині є навантаження на вас? Чи зменшилася кількість звернень щодо різноманітної допомоги?
— На жаль, ні. Тенденція до звернень навпаки зростає. Про нас дізнаються з соціальних мереж, від місцевої влади та інших джерел. Ми намагаємося закрити практично всі потреби людей, які до нас звертаються. Робимо це і завдяки співпраці з місцевою владою, службою у справах дітей, соціальною службою. Взаємодіючи разом, ми робимо спільну справу для всього населення Коблівської громади.

— З якими благодійними фондами в основному ви співпрацюєте. Я маю на увазі — міжнародними чи українськими?
— Практично всі громадські організації і благодійні фонди так чи інакше все одно фінансуються міжнародними партнерами. Тому це такий собі симбіоз декількох сторін — нашої громадської організації та благодійних фондів, які знаходяться на території України, але фінансуються закордонними донорами.

— Як вам вдається долучати до співпраці благодійні фонди?
— Ми маємо змогу відвідувати різноманітні форуми, навчання і воркшопи. Там ми себе презентуємо, про нас дізнаються. Ми обмінюємося контактами і досвідом, а далі починаємо співпрацю. Також ми поширюємо в соціальних мережах інформацію про нашу діяльність, а це теж неабияке джерело інформації для наших майбутніх партнерів. За декілька років роботи нашої громадської організації нам вдалося налагодити безперебійну та стабільну взаємодію з багатьма благодійними фондами. Завдяки цьому в нас є багато можливостей для розв’язання різноманітних проблем та потреб. Повторюся, що звісно ж не все вдається вирішити, але ми всією нашою дружною командою прагнемо вийти на той рівень, коли ми зможемо все. Головне, — що є довіра до нас від людей, які звертаються.
— Вдячна Вам за розмову та приділену увагу.

Автор: Олена ГОРІНА.

Коментарі до новини
Додати коментар
Додати свій коментар:
Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Захист від спаму: *
Новини Публікації
Архів
Календар Список

Вгору