Волонтери — це люди, яким небайдужі інші люди: інтерв’ю з головою ГО «Територія можливостей» Яною Пугачовою
Волонтерський рух в Україні з 2022 року значно розширився. Тисячі людей тоді вперше долучилися до благодійних та волонтерських ініціатив, заснували власні соціальні проєкти. В кожній громаді країни з початком повномасштабного вторгнення жителі згуртувалися, аби в міру можливостей допомагати одне одному. В першу чергу — військовим та людям, які вимушені були покинути свої домівки, бо тікали від бойових дій.
Коблівська громада в той час не залишилася осторонь цього вседержавного руху. У місцевих населених пунктах прийняли та розмістили сотні переселенців зі Сходу країни. Паралельно звісно ж збирали кошти на потреби ЗСУ та практично цілодобово плели захисні сітки для військових.
Тоді багато чого робилося спонтанно та стихійно. Адже якихось алгоритмів — як діяти в тій чи іншій ситуації, практично не було. Сьогодні ж, після майже чотирьох років війни, волонтерський рух — це вже налагоджена та стабільна система. В Коблівській громаді працює чимало волонтерів та громадських організацій, які намагаються надати допомогу практично кожному, хто до них звертається. Однією з таких є ГО «Територія можливостей». Її основна мета — соціальна та психологічна допомога освітянам, ВПО, людям з інвалідністю, військовим та підтримка молодіжних ініціатив. До Міжнародного дня волонтера, який в Україні відзначили 5 грудня, ми поспілкувалися з головою цієї громадської організації Яною Пугачовою. До слова, пані Яна, як ніхто розуміє, що таке покинути власну домівку й приїхати до незнайомого населеного пункту. Жінка раніше проживала в Херсонській області.

— Зазвичай наша громадська організація та волонтери націлені на допомогу внутрішньо переміщеним особам і людям з інвалідністю. Ми працюємо з різними організаціями та благодійними фондами. Також з гуманітарними організаціями, які переважно надають допомогу у вигляді гігієнічних наборів, або засоби реабілітації для людей з інвалідністю чи які перенесли тяжкі операції та мають хвороби. Крім того, ми надаємо допомогу у вигляді взуття та одягу. Я також знаю волонтерів нашої громади, які націлені на зібрання допомоги нашим військовим. Ця допомога починається із заохочення донатів, гуманітарної допомоги та плетіння захисних сіток.

— На жаль, ні. Тенденція до звернень навпаки зростає. Про нас дізнаються з соціальних мереж, від місцевої влади та інших джерел. Ми намагаємося закрити практично всі потреби людей, які до нас звертаються. Робимо це і завдяки співпраці з місцевою владою, службою у справах дітей, соціальною службою. Взаємодіючи разом, ми робимо спільну справу для всього населення Коблівської громади.

— Практично всі громадські організації і благодійні фонди так чи інакше все одно фінансуються міжнародними партнерами. Тому це такий собі симбіоз декількох сторін — нашої громадської організації та благодійних фондів, які знаходяться на території України, але фінансуються закордонними донорами.

— Ми маємо змогу відвідувати різноманітні форуми, навчання і воркшопи. Там ми себе презентуємо, про нас дізнаються. Ми обмінюємося контактами і досвідом, а далі починаємо співпрацю. Також ми поширюємо в соціальних мережах інформацію про нашу діяльність, а це теж неабияке джерело інформації для наших майбутніх партнерів. За декілька років роботи нашої громадської організації нам вдалося налагодити безперебійну та стабільну взаємодію з багатьма благодійними фондами. Завдяки цьому в нас є багато можливостей для розв’язання різноманітних проблем та потреб. Повторюся, що звісно ж не все вдається вирішити, але ми всією нашою дружною командою прагнемо вийти на той рівень, коли ми зможемо все. Головне, — що є довіра до нас від людей, які звертаються.
— Вдячна Вам за розмову та приділену увагу.
Автор: Олена ГОРІНА.
29 вер 2026, 12:00
Алея Слави у Калинівці: пам’ять, що житиме вічно (фото)24 вер 2026, 16:17
На Миколаївщині змінено час комендантської години24 вер 2026, 12:07
Коблівська громада готує майстер-план розвитку узбережжя та економіки (фото)22 вер 2026, 19:28
Від молока до сиру: у Березанці вчилися домашньому сироварінню (фото)04 вер 2026, 17:09
Пам’ять, загорнута в житні снопи: лемківська одіссея Марії Дем’янчик17 сер 2026, 09:31
Микола Ніколаєв: від захисника України — до людини, яка змінює громаду07 сер 2026, 18:00
Пам’яті Ганни Романчик: 95 років мудрості, праці й незламності





























