ТИМОЩУК Сергій Васильович народився 6 травня 1977 року. Після закінчення 9-го класу Краснянської середньої школи опанував професію тракториста. Деякий час працював у місцевому колгоспі, згодом — у різних фермерських господарствах. У рідному селі знайшов і своє сімейне щастя. Разом із дружиною Зіною вони виховували чотирьох дітей — двох її хлопців від першого шлюбу — Євгена та Сашка, та двох спільних — дочку Яну та сина Єгора.

У Сергія були проблеми зі здоров’ям, через що його свого часу не взяли до армії. Коли почалася повномасштабна війна, він декілька разів приходив у райвійськкомат — просився до війська, та його відправляли назад. Та все ж він домігся свого. В січні 2023 року він став воїном інженерно-саперної роти новоствореної 21-ї окремої механізованої бригади.

Коли бригада укомплектувалась, то провела навчання й бойове злагодження (кілька місяців Сергій пробув на південних полігонах), навчилася воювати на кращих зразках бойової техніки. Влітку на східних рубежах 21-ша бригада прийняла перший бій, досягла перших перемог, міцно тримаючи оборону на своїй ділянці фронту.

Сергій Тимощук працював на екскаваторі: готував укриття для артилерійських і зенітних систем, прокладав дорогу в мінних загородженнях. Під час загострення й автомат брав до рук. Воював уміло, за що 29 листопада 2023-го був нагороджений Золотим Хрестом — відзнакою Головнокомандувача Валерія Залужного — «За старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання своїх обов’язків. За мужність і відвагу, проявлені при забезпеченні виконання бойових завдань під час захисту України».

Напередодні Святвечора дружина поїхала провідати чоловіка до Краматорська, зробити йому подарунок в день одного з найбільших християнських свят — Різдва, почастувати його улюбленими стравами, які взяла з собою. В бліндажі під мерехтіння окопної свічки зустрічали Різдво вони з Сергієм та ще з пів десятка його бойових побратимів. Це була остання її з чоловіком спільна вечеря…

Рашисти полювали за Сергієм. Дуже вже дошкуляли їм вдало замасковані його екскаватором артилеристи та зенітники. Коли 25 грудня Сергій вирушив, за його висловом, — «на роботу», на нього вже чекали. Атака ворожих дронів не залишила йому шансів…

Поховали ТИМОЩУКА Сергія Васильовича 3 січня 2024 року в його рідній Василівці.

УКЛІННО СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВТРАЧЕНИМ НА ВІЙНІ ЖИТТЯМ…